біло

біло (би/ло) (ст.слов.)

Старовинна назва дзвіниці, де функції дзвону виконувала стукалка і металева або дерев'яна дошка, яка носила ту ж назву. У середньовічній Візантії для сповіщення про часи молитви використовувалось лише Б. або духові труби.